дворучний

ДВОРУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який має дві ручки (у 2 знач.).

Дворучними пилками [переселенці] сосни чиргикали (Є. Пашковський).

2. Який тримають двома руками (про меч).

Тут тобі короткі широкі мечі “ландскнехти”, що поперек черева носили пікінери. І дворучні мечі для велетів із швейцарської та німецької піхоти (Ю. Логвин);

На обтягнутому червоною тканиною дерев'яному помості була встановлена плаха, на якій лежав дворучний з широким лезом катівський меч (О. Авраменко);

У руках вона тримає дворучний меч (Любко Дереш).