дебільний

ДЕБІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до дебіла.

При дебільності можливе навчання в школі, але дебільні хворі опановують переважно конкретні знання, засвоєння теорії їм не вдається (з наук.-попул. літ.);

Я спостерігаю за Тімом Ротом, який постійно видушує з себе дебільну привітну посмішку “ласкаво просимо, ласкаво просимо” (Ю. Андрухович).

2. розм. Безглуздий, дурнуватий, неосмислений.

Ті ж самі голоси, той самий “касетний скандал”, ті ж дебільні ситуації у верхніх ешелонах влади (Л. Костенко).