декапітація
ДЕКАПІТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Дія за знач. декапітува́ти 1.
Декапітація може статися внаслідок вбивства, забою тварин, нещасного випадку або самогубства (з наук.-попул. літ.);
// Страта через відтинання голови.
Декапітація за допомогою гільйотини, запроваджена під час Великої французької революції, була поширеною механізованою формою страти (з наук.-попул. літ.);
// Відтинання голови у тварин під час фізіологічних і біохімічних дослідів.
Щурів убивали декапітацією. Гістологічно досліджували підшкірну сполучну тканину, печінку, селезінку та пахові лімфатичні вузли (з наук. літ.);
Тварин виводили з експерименту шляхом декапітації під ефірним знечуленням (з наук. літ.).
2. біол. Дія за знач. декапітува́ти 2.
Безпосередньо після декапітації на корені накладалися верхівки колеоптилів і потім проростки вміщувалися у вогку камеру в зворотному вертикальному положенні (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- декапітація — декапіта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- декапітація — -ї, ж. 1》 Відтинання голови, страта. 2》 Відтинання голови у тварин під час фізіологічних і біохімічних дослідів. 3》 Видалення точки росту стебла у рослин. 4》 Акушерська плодоруйнівна операція, що полягає у відділенні головки плода від його тулуба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- декапітація — Головостин Словник чужослів Павло Штепа
- декапітація — декапіта́ція [від де... і лат. caput (capitis) – голова] 1. Відтинання голови, страта. 2. Відтинання голови у тварин під час фізіологічних і біохімічних дослідів. 3. Видалення точки росту стебла у рослин. Словник іншомовних слів Мельничука