деліктний
ДЕЛІ́КТНИЙ, а, е, юр.
Прикм. до делі́кт.
Розв'язання проблем деліктної поведінки військовослужбовців, які часто виникають у військових формуваннях, суттєво впливає на стан національної безпеки нашого суспільства загалом (з наук. літ.);
Система деліктних зобов'язань забезпечує фізичній особі відшкодування збитків, завданих протиправними діями інших осіб (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- деліктний — делі́ктний прикметник юр. Орфографічний словник української мови
- деліктний — -а, -е. Прикм. до делікт. Деліктна відповідальність — позадоговірна відповідальність за заподіяння майнової шкоди. Деліктне право — сукупність правових норм, що регулюють зобов'язання, які виникають через нанесення шкоди. Великий тлумачний словник сучасної мови