денунціювати

ДЕНУНЦІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., кого, що, книжн., заст.

1. Робити донос, зводити наклеп на кого-небудь; обмовляти кого-, що-небудь.

Німецький письменник А. фон Коцебу належав до завзятих оборонців давнього режиму й у своїх писаннях денунціював вільнодумний рух (з наук.-попул. літ.);

З чоловіком артистка розлучилася і денунціювала його владі, внаслідок чого він згинув на засланні на Соловках (з наук.-попул. літ.);

Редакція денунціює автора, що се, мовляв, “польський емігрант і соціаліст” (із журн.).

2. в чому. Звинувачувати (у 1 знач.).

Денунціювати в зраді.