1. Словник української мови у 20 томах

денунціація

ДЕНУНЦІА́ЦІЯ, ї, ж., книжн., заст.

Донос, заява із звинуваченням кого-небудь.

Коли денунціація була записана, інквізитор негайно запропонував денунціатору знову присягнути на чотирьох Євангеліях (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. денунціація — Денунціа́ція: — викриття, оголошення недійсним [53] — донос [XVIII] А злобних денунціацій, що поза «літературною взаємністю» у Коллара схована політика і навіть прямий поклик до Росії, щоб вона з'единила всіх слов'ян під своєю рукою... Словник з творів Івана Франка
  2. денунціація — денунціа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. денунціація — -ї, ж. 1》 Донос. 2》 Звинувачення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. денунціація — денунціа́ція (лат. denuntiatio, від denuntio – повідомляю) донос. Словник іншомовних слів Мельничука