дзінькання
ДЗІ́НЬКАННЯ, я, с., рідко.
Дія за знач. дзі́нькати і звуки, утворювані цією дією.
Циборовський .. на вуздечку коневі почепив дзвіночок, сів у бричку і гайнув у Шабельники до преподобного Василія, звеселяючи себе подорожнім дзіньканням (Ю. Хорунжий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me