1. Словник української мови у 20 томах

дикоростучий

ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, а, е.

Те саме, що дикоро́слий.

Для Лаконської долини Стародавньої Спарти характерні родючі землі, гарні пасовища, схили гір, покриті лісами, дикоростучими фруктовими деревами та виноградниками (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикоростучий — дикоросту́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дикоростучий — -а, -е. Те саме, що дикорослий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дикоростучий — ДИКОРО́СЛИЙ (про рослини), ДИ́КИЙ, ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, НЕКУЛЬТИВО́ВАНИЙ. Дикорослі суниці; Спустився (Оксен) у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Григорій Тютюнник); Дикоростучі ягідники. Словник синонімів української мови
  4. дикоростучий — ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що дикоро́слий. Дуже придатні для весняних газонів дикоростучі тюльпани, .. шафрани та рястки (Весн. флора, 1955, 143). Словник української мови в 11 томах