дисграфія

ДИСГРА́ФІ́Я, ї, ж.

Порушення письма, яке виявляється в заміні букв, пропусках, перестановці букв і складів і т. ін.

Дисграфія розвивається при алалії, різних формах афазій, при недорозвиненості мовлення (з наук. літ.);

Дисграфію можна скоригувати спеціальними вправами в читанні та письмі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дисграфія — -ї, ж., мед. Нездатність правильно писати або виражатися через письмо, спричинена ушкодженням головного мозку. Великий тлумачний словник сучасної мови