дискос
ДИ́СКОС, а, ч., церк.
Плоске кругле блюдо, яке використовується у православному служінні під час літургії.
Потім він [отець Серафим] підходить до різьбленого столика-тумби, що, власне, і є жертовником, – на ньому стоїть темна срібна чаша на високій ніжці, такий же срібний ківшик, вазочка-дискос і гарнюня фігурна лжеця – ложечка (В. Шкляр);
На жертовнику знаходяться священні посудини, а саме: чаша, або потир, куди перед літургією вливається вино з водою; дискос – невелике кругле блюдо на підставці, на яке кладеться хліб для освячення на Божественній літургії (з рел.-церк. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дискос — Євхаристійна посудина — блюдо, призначене для євхаристійного хліба; заст. артофор, хлібоносець Словник церковно-обрядової термінології
- дискос — -а, ч. Церковне блюдце у православних церквах для різних потреб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дискос — Дискос, -су м. Дискосъ. Словник української мови Грінченка