дискредитатор
ДИСКРЕДИТА́ТОР, а, ч.
Той, хто дискредитує кого-, що-небудь.
Усім відомо, що найсильніший дискредитатор самого себе – це власні вчинки, дії, а не чиїсь слова (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дискредитатор — дискредита́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови