дискредитатор

ДИСКРЕДИТА́ТОР, а, ч.

Той, хто дискредитує кого-, що-небудь.

Усім відомо, що найсильніший дискредитатор самого себе – це власні вчинки, дії, а не чиїсь слова (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дискредитатор — дискредита́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови