1. Словник української мови у 20 томах

дискредитований

ДИСКРЕДИТО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до дискредитува́ти.

Версія про грант від благодійного фонду дискредитована апостеріорі. Нову вигадати. Яку? (Люко Дашвар);

// дискредито́вано, безос. пред.

Колгоспам і радгоспам було наказано збільшити посіви кукурудзи, гороху та деяких інших культур, що повинно було підняти рівень кормової бази тваринництва. В цілому добру ідею в умовах радянської дійсності, безвідповідальності та загальної безгосподарності було повністю дискредитовано (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дискредитований — дискредито́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. дискредитований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до дискредитувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дискредитований — Дискредито́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)