диспозитивний
ДИСПОЗИТИ́ВНИЙ, а, е.
Стос. до диспозитивності.
За функціями в правовому регулюванні витоки права в галузі місцевого самоврядування (державні й локальні) є матеріальними і процесуальними. За ступенем обов'язковості – імперативними та диспозитивними (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диспозитивний — диспозити́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- диспозитивний — -а, -е. Який допускає вибір. Диспозитивна норма права — правова норма правил поведінки, які належить конкретизувати та уточнити за угодою сторін. Великий тлумачний словник сучасної мови