1. Великий тлумачний словник сучасної мови

диспозитивний

диспозити́вний

-а, -е.

Який допускає вибір.

Диспозитивна норма права — правова норма правил поведінки, які належить конкретизувати та уточнити за угодою сторін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспозитивний — диспозити́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. диспозитивний — ДИСПОЗИТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до диспозитивності. За функціями в правовому регулюванні витоки права в галузі місцевого самоврядування (державні й локальні) є матеріальними і процесуальними. За ступенем обов'язковості – імперативними та диспозитивними (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах