дисфорія
ДИСФОРІ́Я, ї, ж., мед.
Розлад настрою, при якому пригнічений стан поєднується з дратівливістю, озлобленістю, похмурістю та схильністю до агресії.
Дисфорія виникає найчастіше при епілепсії, шизофренії, різних органічних захворюваннях центральної нервової системи, психопатіях (з наук. літ.);
Тривалість дисфорії – декілька годин або днів, рідше – тижнів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дисфорія — дисфо́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дисфорія — Негативний емоційний стан роздратованості, розлючення, готовності до агресивних проявів. англ. disphoria; нім. Disphorie f=; угор. diszfória; рос. дисфория. Словник із соціальної роботи
- дисфорія — -ї, ж. Форма депресивного розладу настрою, при якому пригнічений стан поєднується з дратівливістю, озлобленістю, похмурістю та схильністю до агресії. Великий тлумачний словник сучасної мови