дихазій
ДИХА́ЗІЙ, ю, ч.
Суцвіття, в якому під верхівковою квіткою головної осі розвиваються два пагони з верхівковими квітками.
Простий дихазій – у деяких жовтців, суниці, складний – у зірочника (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дихазій — -я, ч. Суцвіття, в якому під верхівковою квіткою головної осі розвиваються два пагони з верхівковими квітками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дихазій — диха́зій (від грец. διχάζω – поділяю надвоє) тип суцвіття, в якого від головної осі відходять дві супротивні осі, що переростають головну. Інша назва – півзонтик. Словник іншомовних слів Мельничука