добродієчко

ДОБРО́ДІЄЧКО, а, ч., заст.

Пестл. до добро́дій 1.

Ївга, бачачи, що він дивиться, як і добрий, поклонилася йому низенько і каже: – Дозвольте, добродієчку, попрохати вас об своїй нужді! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Як дійшла ця чутка й до отця-неньки.., вони вдарились до панотця та .. йому до ніг: “панотченьку! добродієчку! визвольте наше дитя!” (А. Свидницький).