довгоязикий
ДОВГОЯЗИ́КИЙ, а, е.
1. З довгим язиком.
Довгоязикі крилани п'ють квітковий нектар і їдять пилок (з наук.-попул. літ.).
2. перен., розм. Балакливий, язикатий (у 1 знач.).
– Гадаєш, він такий довгоязикий, як... – але не докінчив, бо не хотів жінки ще гірше дратувати (Б. Лепкий);
Птахи у вітті густому гніздилися ширококрилі – Яструби й сови, а з ними іще й прибережні ворони Довгоязикі, що з моря прожиток собі здобувають (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довгоязикий — довгоязи́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- довгоязикий — -а, -е. 1》 У якого довгий язик. 2》 перен. Язикатий (у 1 знач.). 3》 перен. Який не може зберігати таємницю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довгоязикий — див. балакучий Словник синонімів Вусика