1. Словник української мови у 20 томах

докочувати

ДОКОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

Кочуючи, дістатися до якогось місця.

– Ми ж не будемо знати, де хан Булгак. Бува, котрась його орда докочує аж до Лиману? Треба йти на Лиман (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докочувати — доко́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. докочувати — -ую, -уєш, недок., докотити, -очу, -отиш, док., перех. Котячи, переміщувати що-небудь до якогось місця, до певної межі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докочувати — ДОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. Котячи, переміщувати що-небудь до якогось місця, до певної межі. Докочувати бочку до льоху; *Образно. Море несло на собі хвилю і, докотивши, коротким, навиклим рухом скидало її на берег (Коцюб., II, 1955, 290). Словник української мови в 11 томах
  4. докочувати — Докочувати, -чую, -єш сов. в. докотити, -чу, -тиш, гл. Докатывать, докатить, прикатывать, прикатить. Словник української мови Грінченка