дубцювати
ДУБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, розм.
Бити кого-небудь (звичайно палицею, дрючком).
– Тих панів мостивих добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... – Гамселити, – підказав Покивай. – Товкмачити, – підказали з юрби .. – Гатити! Молотити! Дубцювати! (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me