дувал
ДУВА́Л, у, ч.
Глиняний паркан або стіна навколо будинку чи поселення (перев. у Середній Азії), який повністю приховує внутрішній двір житла від вулиці.
Міцна брама.., вбудована в зовнішню стіну, і високий сірий дувал, що відмежовував двір від сусідів, надавали володінням бая вигляду чи то маленької фортеці, чи в'язниці (Б. Антоненко-Давидович);
Акуратно підрізані виноградні лози чергувалися з гіллястими деревами урюка, що визирали з-за високих глиняних дувалів (П. Загребельний);
Тільки .. трохи одійшли [запорожці] од Кінської Води, тільки вибилися на кряж, як удалині побачили біломазані дували аулу (Г. Колісник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дувал — -у, ч. Глиняна огорожа (перев. у Середній Азії). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дувал — ДУВА́Л, у, чол. Глиняна огорожа (перев. у Середній Азії). Незабаром попереду вирізьбився високий дувал, а за ним чорніла будівля (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 521); За глухим високим дувалом чулись неясні вигуки і клацання зброї (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 89). Словник української мови в 11 томах