1. Словник української мови у 20 томах

дуван

ДУВА́Н, у, ч., заст.

Поділ здобичі, а також сама здобич.

– Що, отамане, собі найкращий дуван хочеш? – люто захарчав Малюта, схопившись за ніж (Д. Білий);

Характерно, що у січовому середовищі, а пізніше й в гайдамацьких загонах, процес паювання здобичі називається татарським слівцем “дуван” (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуван — дува́н іменник чоловічого роду здобич арх. Орфографічний словник української мови
  2. дуван — -у, ч. 1》 іст. У тюркомовних країнах – здобич на її поділ. 2》 Відкрите підвищене місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дуван — див. вигода Словник синонімів Вусика
  4. дуван — дува́н (тюрк.) 1. Здобич і поділ її. 2. Відкрите підвищене місце. Словник іншомовних слів Мельничука