1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дуван

дува́н

-у, ч.

1》 іст. У тюркомовних країнах – здобич на її поділ.

2》 Відкрите підвищене місце.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуван — дува́н іменник чоловічого роду здобич арх. Орфографічний словник української мови
  2. дуван — ДУВА́Н, у, ч., заст. Поділ здобичі, а також сама здобич. – Що, отамане, собі найкращий дуван хочеш? – люто захарчав Малюта, схопившись за ніж (Д. Словник української мови у 20 томах
  3. дуван — див. вигода Словник синонімів Вусика
  4. дуван — дува́н (тюрк.) 1. Здобич і поділ її. 2. Відкрите підвищене місце. Словник іншомовних слів Мельничука