дуплекс

ДУ́ПЛЕКС, а, ч.

1. техн. Телефонний чи телеграфний зв'язок, при якому прийом і передача повідомлень між двома пунктами здійснюється одночасно в обох напрямах (на відміну від симплексу), а також засіб такого зв'язку.

У кожному дуплексі є два апарати: передавальний і приймальний (із журн.).

2. спец. Пристрій, сполука і т. ін., що складається з двох самостійних частин, елементів.

Здвоєні протяжні верстати (дуплекс) містять два полозки, на кожному з яких є своя протяжка (інструмент), який проштовхується по деталі для оброблення поверхні (з навч. літ.);

ДНК звичайно буває у формі подвійної спіралі (дуплекс) (з навч. літ.).

3. полігр. Спосіб друкування двома фарбами (чорною і будь-якою кольоровою) з одноколірного півтонового оригіналу.

Дуплекс дає виразнішу репродукцію, ніж звичайна однобарвна автотипія (з наук.-попул. літ.).

4. архт. Житлове помешкання на два поверхи, з'єднані між собою сходами.

Пропонуємо дуплекс з усіма зручностями і невеликою терасою (з газ.).