дурманливий
ДУРМА́НЛИВИЙ, а, е, розм.
Те саме, що дурма́нний.
Під ранок відчинила вікно, і в кімнату поплив дурманливий, перезрілий запах мокрих жоржин: наче буря розбудила в них осінню тугу, тлін (М. Малиновська);
Запах дурманливий шлють із гаю мандрагори (І. Калинець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me