дурманливий

ДУРМА́НЛИВИЙ, а, е, розм.

Те саме, що дурма́нний.

Під ранок відчинила вікно, і в кімнату поплив дурманливий, перезрілий запах мокрих жоржин: наче буря розбудила в них осінню тугу, тлін (М. Малиновська);

Запах дурманливий шлють із гаю мандрагори (І. Калинець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me