1. Словник української мови у 20 томах

дурненько

ДУРНЕ́НЬКО, розм.

Присл. до дурне́нький 1.

Ольга дурненько усміхалася, Березовський поглянув на Віру з деякою ніяковістю (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурненько — дурне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. дурненько — Дурно нар. 1) Даромъ, безплатно, безвозмездно. Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. Чуб. III. 210. 2) Напрасно, да ромъ. Жаль мені дівчиноньки, що журиться дурно. Мет. 22. Словник української мови Грінченка