1. Словник української мови у 20 томах

діастаз

ДІАСТА́З², у, ч., мед.

Розходження прямих м'язів живота, викликане тиском на сполучну тканину, яка з'єднує ці м'язи.

Розвитку діастазу сприяють стани, пов'язані з підвищенням внутрішньочеревного тиску (сильний або тривалий кашель, робота, пов'язана з підняттям великої ваги, фізичним напруженням, інтенсивні заняття спортом та ін.) (з наук.-попул. літ.);

У жінок діастаз найчастіше буває викликаний вагітністю (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діастаз — діаста́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. діастаз — -у, ч., діастаза, -и, ж. 1》 Фермент, який розщеплює крохмаль і глікоген з утворенням декстринів і мальтози. 2》 мед. Різниця тисків крові в лівому передсерді в кінці та на початку діастоли. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. діастаз — ДІАСТА́З, у, ч., ДІАСТА́ЗА, и, ж. Фермент, який розщеплює крохмаль і глікоген з утворенням декстринів і мальтози. В солоді міститься особливий фермент — діастаз, що діє як каталізатор і перетворює крохмаль в цукор (Заг. Словник української мови в 11 томах