дітвацький
ДІТВА́ЦЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до дітва́к.
Бачу, як усміхаєшся на згадку про ці дітвацькі турботи та міркування (Б.-І. Антонич);
Це виходить дуже картинно, але Санько бреше. Він зовсім не про сорок тисяч думає, це він клеїть дурня, маскуючи свою таку непристойну дітвацьку розмріяність (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дітвацький — дітва́цький 1. дитячий (ст): Я дивився і на його округлі очі, й на таке, як кора, засмалене вітром придуркувате й дітвацьке обличчя (Нижанківський)|| = дитинний 2. який поводиться як дитина (про дорослого)||штубакуватий, штубацький Лексикон львівський: поважно і на жарт