діткливо
ДІТКЛИ́ВО, розм.
Присл. до діткли́вий.
Він то, може, не так се відчував, бо затоплений був у свої книжки, писав щось, але матушка... та, мабуть, відчувала самотність більш діткливо (Г. Хоткевич);
Вражало, що я так опукло і виразно пам'ятав сливе кожне її слово і що якось так діткливо і безнастанно відчував її присутність (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діткливо — Діткли́во: — прискіпливо, дошкульно, гостро [20] Словник з творів Івана Франка
- діткливо — Діткли́во. Дошкульно, вразливо. Господи, як він діткливо зажартував! — аж здригнула ся Ірина (Галіп, 64); Ще ніколи буковиньскі Русини не відчували так діткливо румуньского гнету в рідній православній церкві, як саме в посліднім часі (Звідомл. Українська літературна мова на Буковині