1. Українська літературна мова на Буковині

діткливо

Діткли́во. Дошкульно, вразливо. Господи, як він діткливо зажартував! — аж здригнула ся Ірина (Галіп, 64); Ще ніколи буковиньскі Русини не відчували так діткливо румуньского гнету в рідній православній церкві, як саме в посліднім часі (Звідомл., 1914, 48)

// порівн. пол. dotkliwy — відчутний, дошкульний, образливий, гострий, dotknąć do żywego — зачепити за живе.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діткливо — Діткли́во: — прискіпливо, дошкульно, гостро [20] Словник з творів Івана Франка
  2. діткливо — ДІТКЛИ́ВО, розм. Присл. до діткли́вий. Він то, може, не так се відчував, бо затоплений був у свої книжки, писав щось, але матушка... та, мабуть, відчувала самотність більш діткливо (Г. Словник української мови у 20 томах