електор
ЕЛЕ́КТОР, а, ч.
1. іст. У Німеччині з ХIII ст. до 1806 р. – князь, який мав повноваження обирати короля (імператора); курфюрст.
Всім було видно, скільки лиха пішло з того, що електор ганноверський сидів на троні Англії, а князь чеський – на троні Швеції (Г. Хоткевич);
Г. Брюль був прийнятий до почту срібних пажів при королівському дворі саксонського князя-електора Августа ІІ у Дрездені (із журн.);
// У Франції за часів Великої французької революції наприкінці XVIII ст. – виборець.
Звання маршала було на п'ятому місці в ієрархії Французької імперії (після імператора й імператриці, членів імператорського роду, а також електора, міністрів) (з наук.-попул. літ.).
2. У США – безпосередній учасник виборів президента.
Загал виборців голосує за електорів, а ті обирають президента (з наук.-попул. літ.).
3. заст. Виборець.
Як звалася тая приваблива персона, з котрою преосвященність ваша, заки електор возглаголав двічі, спустила два голендерські дукати? (Б. Лепкий).
Значення в інших словниках
- електор — Еле́ктор: — виборець [25] Еле́ктори: — виборці [43] Словник з творів Івана Франка
- електор — -а, ч. Виборець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- електор — Виборець Словник чужослів Павло Штепа
- електор — Виборець Словник застарілих та маловживаних слів
- електор — еле́ктор (франц. electeur, від лат. eligo – обираю) виборець у Франції в період буржуазної революції кінця 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
- електор — 1. у Німеччині з ХIII ст. — титул кн., який мав повноваження обирати короля (імператора); 2. у США — безпосередній виборець президента; загал виборців голосує за електорів, а ті обирають президента. Універсальний словник-енциклопедія