електор
1. у Німеччині з ХIII ст. — титул кн., який мав повноваження обирати короля (імператора); 2. у США — безпосередній виборець президента; загал виборців голосує за електорів, а ті обирають президента.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- електор — Еле́ктор: — виборець [25] Еле́ктори: — виборці [43] Словник з творів Івана Франка
- електор — -а, ч. Виборець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- електор — Виборець Словник чужослів Павло Штепа
- електор — ЕЛЕ́КТОР, а, ч. 1. іст. У Німеччині з ХIII ст. до 1806 р. – князь, який мав повноваження обирати короля (імператора); курфюрст. Всім було видно, скільки лиха пішло з того, що електор ганноверський сидів на троні Англії, а князь чеський... Словник української мови у 20 томах
- електор — Виборець Словник застарілих та маловживаних слів
- електор — еле́ктор (франц. electeur, від лат. eligo – обираю) виборець у Франції в період буржуазної революції кінця 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука