елімінувати
ЕЛІМІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що, спец.
Здійснювати елімінацію; видаляти, вилучати.
Навіть “гіпотетична” система максимальної повноти й комплексності інформації не елімінує ризики на момент прийняття рішень стосовно безпеки (з наук. літ.);
Для підтримання належної рідинності клітина має елімінувати ущільнювальні чинники (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- елімінувати — Елімінува́ти: — виключати [54] — виключити [48;XX] За мою допись «Kraju» народовці зняли було велику бучу, хотіли другий раз елімінувати мене, та одумались, бачачи, що се було б разом і сумно, і смішно [XX] — вилучати, усувати [46-1] — усувати, виключати [46-2] Словник з творів Івана Франка
- елімінувати — елімінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- елімінувати — -ую, -уєш, док. і недок., перех. Дія за знач. елімінування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- елімінувати — Вилучати, вилучити, повилучати, витягати, витягнути, повитягати, відокремлювати, відокремити, забирати, забрати, позабирати, усувати, усунути, повсувати Словник чужослів Павло Штепа
- елімінувати — УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови