елімінувати
УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. (позбавляти певної посади, певного становища). — Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти (вби́ти), прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); — Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); — Отак і жить, — кинула Катря. — Прибери її (вчительку) з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- елімінувати — Елімінува́ти: — виключати [54] — виключити [48;XX] За мою допись «Kraju» народовці зняли було велику бучу, хотіли другий раз елімінувати мене, та одумались, бачачи, що се було б разом і сумно, і смішно [XX] — вилучати, усувати [46-1] — усувати, виключати [46-2] Словник з творів Івана Франка
- елімінувати — елімінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- елімінувати — -ую, -уєш, док. і недок., перех. Дія за знач. елімінування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- елімінувати — Вилучати, вилучити, повилучати, витягати, витягнути, повитягати, відокремлювати, відокремити, забирати, забрати, позабирати, усувати, усунути, повсувати Словник чужослів Павло Штепа
- елімінувати — ЕЛІМІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що, спец. Здійснювати елімінацію; видаляти, вилучати. Навіть “гіпотетична” система максимальної повноти й комплексності інформації не елімінує ризики на момент прийняття рішень стосовно безпеки (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах