етногеографія
ЕТНОГЕОГРА́ФІЯ, ї, ж.
Наукова дисципліна, що вивчає географічне розміщення та територіальну організацію етнічних спільнот.
Етногеографія тісно пов'язана також із тими розділами антропології, котрі вивчають розповсюдження людських рас (з наук. літ.);
Етногеографія вивчає особливості розселення та територіальних взаємовідносин народів, що відбуваються під впливом соціально-економічних, політичних, природних та інших чинників (з наук.-попул. літ.);
Етногеографія сформувалася на межі етнографії з географією (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- етногеографія — -ї, ж. Розділ етнографії, що вивчає особливості розселення в минулому і тепер народів світу, окремих країн і районів для визначення етнічних кордонів, динаміки і чисельності народів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- етногеографія — етногеогра́фія (від грец. έθνος – плем’я, народ і географія) розділ етнографії, який вивчає склад і розміщення населення земної кулі, окремих країн та їхніх районів в етнічному аспекті. Словник іншомовних слів Мельничука