етнос
Е́ТНОС, у, ч.
Загальна назва спільноти людей (нація, народність, плем'я), що історично склалася та має соціальну цілісність і оригінальний стереотип поведінки.
Етнос стає нацією, коли він творить державу, а в цій державі стає гегемоном (з наук. літ.);
Тривалий історичний період формування українського етносу супроводжувався пізнанням навколишнього природного середовища, адаптацією до географічно-природних умов, нагромадженням неоціненного за історичною значущістю суспільного історичного досвіду (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- етнос — е́тнос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- етнос — Історично сформована на певній території стійка сукупність людей, яким властиві загальні риси, стабільні особливості культури (включаючи мову) і психологічного укладу... Словник із соціальної роботи
- етнос — [етнос] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- етнос — Народ, нація Словник чужослів Павло Штепа
- етнос — -у, ч. Спільнота людей (плем'я, народність, нація), що історично склалася та має соціальну цілісність і оригінальний стереотип поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- етнос — ЕТНОС, етнічність — спільнота, в якій люди об'єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності — мови, звичаїв, міфів, епосу і т.п. (див. етнокультура). Філософський енциклопедичний словник