жевріючий
ЖЕ́ВРІЮЧИЙ, а, е.
Який жевріє.
– Один жевріючий сірник тобі здався вогненним колом (Д. Бузько);
Праворуч виринало з-за океану брунатно-червоне, жевріюче сонце (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жевріючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до жевріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жевріючий — ЖЕ́ВРІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до же́вріти. Блиснуло понуре миготіння жевріючого під попелом вугля (Фр., VII, 1951, 16); Певне, і вона замилувалася краєвидом, засрібленим вранішнім промінням великого кола жевріючого сонця (Ле, Хмельницький... Словник української мови в 11 томах