завікувати
ЗАВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
Залишитися жити де-небудь назавжди, до кінця життя.
Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завікувати — Завікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Остаться навѣки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує. Харьк. Словник української мови Грінченка