заникувати
ЗАНИ́КУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАНИ́КАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Ховати що-небудь від когось у потаємне місце.
Ну зваж пару кіл [кілограмів], моя десь гроші заникала (Є. Пашковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заникувати — зани́кувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- заникувати — -ую, -уєш, недок., заникнути, -ну, -неш, док., діал. Заходити, навідуватись куди-небудь на короткий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заникувати — ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАСКА́КУВАТИ розм., ЗАЛІТА́ТИ розм., ЗАНИ́КУВАТИ діал. — Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. Словник синонімів української мови