1. Словник синонімів української мови

заникувати

ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАСКА́КУВАТИ розм., ЗАЛІТА́ТИ розм., ЗАНИ́КУВАТИ діал. — Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. День у день, вечір у вечір заходить він до своїх родичів; з тобою поговорить, дітей приголубить; хоч на годинку забіжить і твою душу наче сонцем освітить (П. Куліш); В поміщицьких садибах, куди Юрій завертав, щоб погодувати коня,.. господарів уже не заставав (П. Кочура); Після монастиря медвинці з тиждень прожили в тривожних нахололих лісах, зрідка по ночах заскакуючи в село (М. Стельмах); — Нікого тут нема?.. — Зараз — ані лялечки! Але, буває, червоні козаки залітають на хутір: то поїсти, то вівса.. для коней взяти (М. Стельмах). — Пор. вбіга́ти, 1. відві́дувати, наві́датися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заникувати — зани́кувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. заникувати — -ую, -уєш, недок., заникнути, -ну, -неш, док., діал. Заходити, навідуватись куди-небудь на короткий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заникувати — ЗАНИ́КУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАНИ́КАТИ, аю, аєш, док., що, розм. Ховати що-небудь від когось у потаємне місце. Ну зваж пару кіл [кілограмів], моя десь гроші заникала (Є. Пашковський). Словник української мови у 20 томах