заповідання
ЗАПОВІ́ДАННЯ, я, с.
Дія за знач. заповіда́ти.
У першій половині IV ст. до н. е. у Спарті появився закон, який дозволяв дарування і заповідання будівель та земельних ділянок, що раніше суворо заборонялось (з наук. літ.);
Менше розкоші – більше свободи. Це сприймалося як заповідання на краще, як обіцянка змін (П. Загребельний);
На території Верхньодністровської низовини слід провести інвентаризаційні дослідження з метою виділення найбільш цінних ділянок для подальшого заповідання (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заповідання — I запов`ідання-я, с., діал. Заповіт. II заповід`ання-я, с. Дія за знач. заповідати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заповідання — Заповіт, див. тестамент Словник чужослів Павло Штепа
- заповідання — запові́дання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- заповідання — Заповіда́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заповідання — Заповідання, -ня с. Завѣтъ. Та не хотіли й тут коритись його волі і заповідання Господнє занедбали. К. Псал. 182. Словник української мови Грінченка