заставоутримувач

ЗАСТАВОУТРИ́МУВАЧ, а, ч., юр.

Той, хто приймає яку-небудь річ у заставу під видану позику.

Якщо закон або договір вимагає оцінки предмета застави, така оцінка здійснюється заставодавцем із заставоутримувачем відповідно до цін, що звичайно діють на подібні предмети в торговельному обігу на момент застави (з навч. літ.);

Якщо одне й те саме майно було заставлене кільком юридичним або фізичним особам, то пріоритетне право на відшкодування в судовому порядку має той заставоутримувач, який зареєстрував свою заставу першим (з мови документів).