збувальник
ЗБУВА́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто що-небудь збуває (у 1 знач.), звичайно партіями або нелегально; працівник, що займається збутом.
Аналіз оперативної та слідчої практики свідчить, що в процесі фальшування грошей виготовлювач і збувальник практично завжди виступають в одній особі (з наук. літ.);
У Львові першої половини XVII ст. цехи як монопольні виробники і збувальники товарів у своїй галузі намагалися не тільки не допустити конкурентів у цехові організації, а й повністю паралізувати їхню діяльність (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збувальник — збува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови