збій

ЗБІЙ¹, збо́ю, ч., розм., спец.

1. Відхилення від прийнятого, звичайного і т. ін. у житті й діяльності кого-, чого-небудь.

Женик Мурченко лежав у ліжку три дні .. Статус вільного художника і літератора широкого профілю дозволяв йому у випадку душевних травм проводити час у такий спосіб без найменших професійно-кар'єрних збоїв (Є. Кононенко);

// Відхилення в перебігу фізіологічного процесу, функціонуванні якого-небудь органа і т. ін.

Мозок людини, отруєний наркотичними речовинами, завжди дає негативні збої у своїй діяльності (з навч. літ.);

У природі недоброякісних пухлин є, очевидно, й те, що зумовлене імунологічним збоєм (з газ.).

2. Перебій, перебої в русі, роботі, дії (про механізми, прилади, комп'ютерні програми і т. ін.).

Невгавний телетайп доправляв свіжі новини з усього світу .. Траплялися збої. Замість чіткого машинописного рядка на паперовому сувої залишалося пунктирне зображення літер чи взагалі прогалина, що зміст важливого повідомлення зводила нанівець (О. Шугай);

Один за одним почали давати збої алгоритми, які я склав для документообігу (Любко Дереш);

Сучасні операційні системи досить стійкі до збоїв (із журн.);

* Образно. Ні з того ні з сього запрацював мій телефон. Вочевидь, якесь коліщатко в бюрократичній машині телефонної компанії дало збій, .. і в результаті з мене зняли штрафні санкції за несплату рахунків (О. Авраменко, В. Авраменко);

Механізм смерті уже запущено. А він не дає збоїв. У нього нема холостого ходу. Йому не накажеш: “повний назад” (Ю. Іздрик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збій — Розбійник [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. збій — збій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. збій — збою, ч. Утоптана земля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збій — ЗБІЙ, збо́ю, ч. Утоптана земля. Пшеницю сіють на збої (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. збій — Збій, збою и збо́я м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол. Словник української мови Грінченка