звинувач
ЗВИНУВА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто звинувачує кого-, що-небудь у чомусь; звинувачувач, обвинувач (у 1 знач.).
Що ж діяти, коли навколо чвари; Найвищі опинилися в юрбі, Тупі звинувачі жадають кари Таким же, як вони, та не собі (Д. Павличко).
2. Те саме, що обвинува́ч 2.
Папа сказав, що без звинувачів справу розглядати негоже (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me