здобувач

ЗДОБУВА́Ч, а́, ч.

1. Той, хто домагається чогось, прагне здобути що-небудь.

Місто палили здобувачі чернігівського столу і борці за стіл київський, палили половці (Д. Білий);

Рішення про виплату нагороди (премії) має бути сповіщене здобувачам у встановлений строк (з навч. літ.).

2. Особа, яка подає або готується подати своє дослідження на здобуття наукового ступеня.

Професор має очолювати кафедру чи напрям наукових досліджень, викладати якийсь профільний курс (дисципліну) та керувати науковою роботою аспірантів чи здобувачів (з навч. літ.);

Розповідають, що захист в університетах Лондона відбувається так: два опоненти протягом майже трьох годин спілкуються зі здобувачем на будь-яку тему, а потім оголошується вердикт (з газ.).