зингшпіль
ЗИ́НГШПІЛЬ, ю, ч., театр.
Поширений у Німеччині та Австрії ХVIII–XIX ст. різновид комічної опери з розмовними діалогами між музичними номерами.
Творчість Бетховена пов'язана з національною культурою – традиційною німецькою піснею, протестантським хоралом, демократичним зингшпілем та вуличною віденською серенадою (з наук.-попул. літ.);
Типовими для зингшпілю були побутові сюжети, інколи з елементами казки (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зингшпіль — зи́нгшпіль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зингшпіль — -ю, ж. Німецька комічна опера, в якій спів і танці чергуються з розмовними діалогами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зингшпіль — зингшпі́ль (нім. Singspiel, букв. – гра зі співом) німецька комічна опера, в якій спів і танці чергуються з розмовними діалогами. Словник іншомовних слів Мельничука