зубриха
ЗУБРИ́ХА, и, ж.
Самиця зубра.
– Навесні ми помітили, що в зубрихи злегка роздулися боки, і зрозуміли: буде поповнення, – розповів журналісту співробітник парку Михайло Загора (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me