зубриха

зубри́ха

-и, ж.

Самиця зубра.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубриха — зубри́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зубриха — ЗУБРИ́ХА, и, ж. Самиця зубра. – Навесні ми помітили, що в зубрихи злегка роздулися боки, і зрозуміли: буде поповнення, – розповів журналісту співробітник парку Михайло Загора (із журн.). Словник української мови у 20 томах