калебас

КАЛЕБА́С, КАЛАБА́С, а, ч.

У стародавніх Африці, Південній Америці, Новій Гвінеї – посудина для заварювання мате (у 2 знач.).

Індіанці виготовляли калебаси з гарбуза-горлянки, а іспанці з деревини палісандра, дуба, а також порцеляни, кераміки, срібла та інших матеріалів (з наук.-попул. літ.);

Оригінальним і найбільш поширеним є калебас, зроблений з гарбуза-горлянки. Великим попитом також користуються калебаси, зашиті в грубу шкіру (з навч. літ.);

Калабас, виготовлений з гарбуза, після кожного використання слід чистити і добре висушувати (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калебас — -а, ч. Посудина з плоду калебасового дерева або гарбуза для зберігання напоїв. Великий тлумачний словник сучасної мови